Фахівці ГО «Природоохоронні ГІС України» та Університету імені В.Н. Каразіна в межах угоди про співпрацю та за підтримки міжнародного фонду «Відродження» розробили карти потенційної здатності грунтів до накопичення гумусу для Роганської громади
Грунт – це безцінний дарунок природи, який не лише забезпечує людей їжею а й створює сприятливе середовище для всього живого на землі. Грунт це джерело живлення для рослин, це природний фільр, завдяки якому очищується вода, що наповнює наші криниці, струмки та річки. Грунт здатен вбирати шкідливі гази з атмосфери та накопичувати вуглець, якій рослини поглинають з атмосферни і таким чином протидіяти зміні клімату. Чим родючіший грунт, тим сприятливіші умови для всього живого, тим багатша екосистема, тим більші врожаї.
Універсальним показником родючості грунту є вміст в ньому органічної речовини, або гумусу. Гумус – це особливий комплекс складних органічних речовин, що утворюються лише в грунті з рослинних та тваринних решток. Гумус має темне забарвлення та саме він робить грунт таким, як ми звикли його бачити – темнозабарвленим, пухким, пористим, грудкуватим, багатим на поживні речовини, а отже - родючим.
Однак, під час сільськогосподарського використання земель, вміст гумусу в грунтах поступово знижується. Гумус втрачається тому, що мікроорганізми розкладають органічні речовини грунту, вивільняючі поживні речовини для рослин, а нових органічних решток надходить недостатнь, щоб оновити запаси гумусу. Крім того, під час злив та сніготанення грунти на схилах руйнуються водними потоками та найбільш родючий гумусованийшар грунту виноситься з полів, забруднюючи та замулюючи водойми. Це - водна ерозія грунтів, від якої потерпають близько 40% грунтів України, та щорічні збитки від якої. Оцінюються фахівцями у 5 млд доларів США. Не менш небезпечні і пилові бурі, при яких можуть за короткий проміжок часу незворотньо втрачатися десятки та навіть сотні тон ґрунту з кожного гектара.
Як показують результати періодичних ґрунтово-агрохімічних обстежень, вміст гумусу в грунтах України неухильно знижуеться від часу їх розорювання, особливо від цього страждають чорноземні грунти. Майже половина природних запасів гумусу вже втрачена.
Однак є і хороша новина. Запаси гумуу в грунтах можливо відновити. Внесення достатньої кількості органічних добрив, грунтозахисні технології обробітку, обгрунтовані сівозміни, попередження ерозійних процесів – все це дозволяє зупинити втрату гумусу та сприяти накопиченню гумусу в грунтах. Гумус – це відностно стійки до розкладання органічні сполуки, в складі яких органічний вуглець може зберігатися в грунті сотні та навіть тисячи років. Тому відновлення втраченого грунтами гумусу не лише підвищує їх родючість, а й розглядається як важливий механізм звязуванння (секвестрації) атмосферного вуглецю та боротьби зі змінами клімату. Тому в усьому світі зараз розвиваються програми вуглецевої сертифікації сільського господарства, яки пропонують аграрія, що залучені в програму грошові виплати за кожну тону секвестрованого вуглецю.
Але варто розуміти, що не всі грунти однакові. Залежно від кліматичних умов, в яких формується грунт, рельєфу території та материнської породи потенціальна здатність грунту до накопичення гумусу розрізняється. Деякі грунти здатні накопичувати більшу, а деякі – меншу кількість органічної речовини, але ця кількість завжди обмежена. Оцінити здатність грунту до накопичення органічного вуглецю (гумусу) можна за допомогою спеціальних моделей.
Фахівці ГО «Природоохоронні ГІС України» та Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна в межах угоди про співпрацю та за підтримки міжнародного фонду «Відродження» розробили карти потенційної здатності грунтів до накопичення гумусу для Роганської територіальної громади. Карти відображають потенційно можливий вміст гумусу в орних грунтах та можливу глибину гумусового горизонту. Відхилення сучасного стану грунтів від їх потенційних властивостей вказує на ступінь деградації (сучасного руйнування) грунту.
